Нелегальні радіопередавачі діяли в ефірі давно. Про це говорить хоча б той факт, що з незапам’ятних часів існує міжнародний радіокод “UNLIS”, що означає незаконно діючий передавач. Все почалося у середині 50-х років., адже з настанням політичної відлиги та зростанням добробуту громадян у людей різко посилився інтерес до радіо і в ефірі почали з’являтися саморобні незареєстровані радіостанції.
Вважається, що рух «радіохуліганів» зародився на межі шістдесятих років, за часів хрущовської відлиги, і пік розквіту припав на другу половину 1960-х та 1970-і роки.
Типове технічне оснащення радіохулігана складалося з так званої шарманки (вона ж приставка, машина, марахайка та ін.) – саморобного середньохвильового передавача з амплітудною модуляцією, зазвичай на лампі 6П3С або 6П6С. Джерелом живлення та модулятором для шарманки була, як правило, лампова радіола або магнітофон. Якість сигналу такого передавача зазвичай була невисокою. Його паразитні випромінювання цілком могли створювати перешкоди радіомовленню та службовому зв’язку далеко за межами середньохвильового діапазону.
Сучасні радіохулігани називають себе «вільними операторами» і часто користуються вже не примітивними саморобками, а повноцінною імпортною зв’язковою апаратурою, такою самою, як і легальні радіоаматори. Їхнє спілкування можна чути, наприклад, на частотах близько 3 МГц.